Коментар до Псалму № 22

“Для тих, хто вперше почав досліджувати Біблію, буде цікавим дізнатися, що Біблія почала писатися за 1600 років до Різдва Христа. Остання книга була написана Іоанном Богословом в кінці першого сторіччя нашої ери. Спочатку, кожна книга – це був окремий свиток. Після, усі книги зібрали в єдину.”

Псалом № 22

Українською *

Псалом Давида

1. Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду,
2. на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!
3. Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.
4. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!
5. Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!
6. Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!

(Псалми 22:1-6)

* –  переклад  Іларіона (Івана) Огієнко

Російською **

Псалом Давида

1. Господь — Пастырь мой; я ни в чем не буду нуждаться:
2. Он покоит меня на злачных пажитях и водит меня к водам тихим,
3. подкрепляет душу мою, направляет меня на стези правды ради имени Своего.
4. Если я пойду и долиною смертной тени, не убоюсь зла, потому что Ты со мной; Твой жезл и Твой посох — они успокаивают меня.
5. Ты приготовил предо мною трапезу в виду врагов моих; умастил елеем голову мою; чаша моя преисполнена.
6. Так, благость и милость да сопровождают меня во все дни жизни моей, и я пребуду в доме Господнем многие дни.

(Псалтирь 22:1-6)

** – Синодальний переклад

Коментар №1 до Псалму № 22

Для тих, хто вперше почав досліджувати Біблію, буде цікавим дізнатися, що Біблія почала писатися за 1600 років до Різдва Христа. Остання книга була написана Іоанном  Богословом в кінці першого сторіччя нашої ери. Спочатку, кожна книга – це був окремий свиток. Після, усі книги зібрали в єдину.

Це така коротка історія створення Біблії.

Приймаючи до уваги подану інформацію, цілком зрозуміло, що щоб зрозуміти про що в Біблії йде мова – потрібно знати історію Стародавнього Світу, тогочасну географію, кліматологію, гідрологію, звичаї та фінансові взаємовідносини тих часів, мати багато інших знань у найрізноманітніших сферах.

Вірною буде думка, що оскільки Біблія настільки стародавня, то вона безнадійно відстала від сьогодення (наприклад, ми в Храмах не приносимо в жертву теля або овна (Ісх. 29: 10-14, 15-18), а замінили її на свічку та гроші), та і Церква, можливо, теж відстає від сьогодення. Проте, нам нічого не заважає вчення Біблії екстраполювати на сьогодення та відшукувати сучасні приклади, що можуть ілюструвати наведене в Святому Письмі. Одною із порад  людей, які вивчають Святе Письмо та вже більш досвідченіші у вивченні, ніж автор цієї праці – розуміти написане в Біблії через алегорії та символи.

Біблія складається з Книг Старого та Нового Заповітів (рос. Ветхий и Новый Заветы), які в свою чергу, складаються з інших книг.

До складу Книги Старого Заповіту входить Псалтир або ще його називають Книга Псалмів.

Оскільки в цій роботі я роблю спробу прокоментувати та розібрати псалом –  то й поговоримо трохи детальніше про Книгу Псалмів.

Сучасна Книга Псалмів містить 150 духовних пісень, а у грецькій та слов’янській Біблії –  151 пісня.

Цар Давид (Герриг ван Хонтхорст, 1611). Фрагмент

Зазвичай авторство псалмів приписують винятково Давидові, проте нині багато дослідників Біблії вважає, що Псалтир є поетичною збіркою, яку поступово написали кілька авторів. Псалми призначалися для співу з музичним супроводженням і вживалися в літургії у Єрусалимському Храмі (тому ми можемо зустріти в Псалмах зазначення «Начальникові хору. На духових знаряддях» (Пс. 5) або «Начальникові хору. На восьмиструнному» (Пс. 6).

Більшість  псалмів – являє собою вираження хвали і поклоніння Богові та Його ділам.

Тематично псалми поділяють на кілька груп:

• гімни;
• індивідуальні лементи (рос. «вопль», «крик», в літургіях – позначається як «глас»)
• спільні лементи;
• пісні довіри;
• індивідуальні псалми подяки;
• королівські псалми;
• псалми мудрості;
• псалми паломницькі;
• літургічні псалми.

Псалми живлять і виражають молитву народу Божого, що збирається підчас великих свят у Єрусалимі та кожної суботи в синагогах. Ця молитва є неподільно індивідуальною  і спільна. Вона стосується як тих, хто молиться, так і всіх людей.

У Псалтирі слова співця псалмів, які співаються для Бога, виражають для людини спасенні діла Божі. Цей самий Дух надихає діло Боже і відповідь людини. Христос з’єднує  одне з одним. У ньому псалми не перестають навчати молитві.

Різноманітність висловів у молитві псалмів народжується одночасно в літургії Храму і в серці людини. Незважаючи, чи йде мова про гімни, молитви у смутку чи подяки, індивідуальні чи спільні моління, царські чи прованські співи, роздуми про Премудрість, – псалми є дзеркалом чудес Бога в історії Його народу та життєвих ситуацій, пережитих псалмоспівцем.

Псалом, хоч відображає події минулого, має таку просту вислову, що надається як молитва для людей за будь-яких умов та в будь-які часи.

До постійних рис псалмів належать: простота молитви і спонтанне зворушення і устремління до Бога через усе добре і разом з усім добрим.

Святий Амвросій пояснював псалми так: «Чи є щось краще, ніж псалом? Тому й Давид так добре каже: «Хваліте Господа, бо добрий псалом; Богу нашому – хвала, радісна і належна!» Це справді так. Бо псалом є благословенням, яке висловлює народ, хвалою Богу, яку віддає громада, загальним величанням, вселенським словом, мелодійним визнанням віри…»

Потроху ми дійшли до псалму № 22, в якому розберемо кожну строфу по окремості.

Псалом починається з фрази «Псалом Давида…»  – хто такий Давид? Друга Книга Самуїла ( інакше – Книга Царств) гл. 7 вірш 8 наводить (далі російською): «И тепер так скажи рабу Моему Давиду: так говорит Господь Саваоф: Я взял тебя от стада овец, чтобы ты был вождём народа Моего, Израиля». З вірша вбачається, що Давид – у найвищій мірі цар «за серцем Божим». Він помазаник Божий.

Далі Давид  виражає впевненість «Господь то мій пастир, тому в недостатку не буду…» (Пс. 22:1) – як і наводилось на початку цієї  роботи, розуміти буквально вислів не треба. З латинської  мови «Пастир» або «Пастор» означає «пастух», що стосується терміну «пастор» у церковному житті, то такий термін більше характерний для протестантських та лютеранських церков, не офіційно вживаний до католицьких та православних церков, тому, якщо звернутися до священика із фразою «пастор» – він скоріше виправить таке звернення. Отже, як будь-який пастух, який доглядає свою отару та дбає про неї, в тому числі годує та напуває – ми повинні покладатися на Бога, довіряти Йому та вірити в те що він доглядає нас та дає хліб на кожен день (пригадаймо текст молитви «Отче наш», де ми також Його просимо надати хліб насущний на кожен день). Як пустух водить свою отару від пасовиська до пасовиська безпечним шляхом, так треба розуміти, що Господь  для нас є провідником по життю земному.

З першої строфи витікає строфа: «На пасовиськах зелених оселить мене, на тиху воду мене запровадить!» (Пс. 22:2) – тут вбачається надія Давида та й того, хто молиться, на те, що він після життя земного  буде  гідний Саду Едемського, вічного життя та світла, адже чи не є раєм для будь-якої отари овець, чи то домашніх, чи то диких, коли у них в достатку є свіжа їжа, поряд зелені пасовиська та луки, які  розташовані біля водойм, в місцях, де відсутні хижаки?

Наступна строфа «Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливості…» (Пс. 22:3) – гадаю, що під «стежками справедливості» мається на увазі дотримання 10 заповідей Божих (Ісх. 20:3-17) це найстародавніша справедливість висловлена Богом, і звісно, дотримуючись заповідей ми підкріпляємо свою безсмертну душу і матимемо шанс на вічне життя після життя земного.

Строфа «Коли я я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать…»  – ця строфа навела мене на роздуми про молитву «Отче наш», а саме на її речення: «…і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого…», немає, на мій погляд, нічого смертного та темного, для нашої безсмертної душі, ніж піддатися спокусі і скривити душею. Ми розуміємо, що спокуси бувають різними, це можуть бути: і великі статки, і слава, і могутність/влада (як класичні приклади спокуси) і звісно, більшість людей піддаються цим спокусам і не проходять випробовування. Проходячи «долиною смертної темряви» ми молимо Бога щоб Він не покинув нас, щоб він допоміг нам залишитися людьми, щоб не дав пробудитися в нас  звірячим та низьким почуттям та щоб дав нам силу відчувати міру та вміння вчасно зупинитися. Що стосується «жезло» і «посоху» які, ми маємо надію, нас втішать – гадаю, що це нагадування  про Божу владу над нами, зокрема і те, що Божа кара неминуча. І як пастир може своїм ціпком повернути неслухняну вівцю до загального стада, так і Бог наверне нас на вірний шлях, але це навернення для нас може бути болячим, як приклад, Бог казав Своє слово пророку Нафану, яке Нафан повинен був передати Давидові: «…і якщо він согрішить, я накажу його жезлом мужів і ударами синів людських;.» (2 Сам. 7:14). З іншої сторони,  пастир, який доглядає стада овець, може захистити свою вівцю чи то від здичавілих псів, чи то від хижака. Тобто, в розумінні коментованого псалму, згадувані «жезло» та «посох» символізують собою захист в годину небезпеки як для тілесного життя, так і для нашої душі.

Перейдемо до розгляду передостанньої строфи. Для більш комфортного сприйняття, я наведу строфу російською мовою (канонічний переклад): «Ты приготовил предо мною трапезу ввиду врагов моих; умастил елеем голову мою; чаша моя преисполнена» (Пс.22:5)  – розберемо про яких саме ворогів може йтися мова. Очевидно, що ми можемо мати два види ворогів:

Фізичних – тобто інших людей, які бажають нам зла та/або смерті

Безтілесних – тобто грішних ангелів, або як ми звикли їх називати, – біси.

Незважаючи на те, яким би не був наш ворог, ми молимо Господа про те, щоб ми могли розпізнати його і щоб злий задум відносно нас не залишився для Бога непоміченим. Ми уповаємо на захист Божий перед лицем ворогів своїх. Далі цікавим є вираз «умастил елем голову мою». Звернемося до інформації, що таке єлей. Історія нам розповість, що єлеєм  з стародавній Греції називали оливкову олію. Також, єлей  використовувався в Стародавні часи ізраїльтянами в Скинії (Ісх. 29:40), наприклад в Ісх. 29 – Господь повчає як і яку жертву необхідно для Нього принести за гріх.

Цікавий ще один із біблейських фактів,  який опосередковано стосується елею. Коли Бог, як кару небесну, навів на рід людський Великий потоп через дощ, який відбувався 40 діб, Ной, після того, як дощ вщухнув, спочатку випустив ворона (Бут. 8:7),  а після того, як ворон повернувся ні з чим, через деякий час, білого голуба (Бут. 8:8). І повернувся голуб ввечері і був свіжий лист дерева оливи в його дзьобі і Ной дізнався, що вода зійшла (Бут.  8:10-11). Тобто, гілка оливи є символом примирення між Богом і людиною за вчинені нею гріхи. Тому, єлей  містить символізм Божої милості, що також зустрічається  (опосередковано) в Святому Письмі, наприклад:

Самарянин зустрівши потерпілу людину, яка помирала від ран, нанесених їй розбійниками, виявив співчуття, перев’язав рани та возлив на них олію та вино, очевидно, що вино в цьому випадку було використано для дезінфекції ран, а олія як засіб від сонячних опіків (Лк 10:30-34);

Яків широкому колу християн наказував наступне, що якщо хтось хворіє, нехай покличе пресвітерів (священики в католицькій та православній церквах – прим. авт.)  Церкви, і нехай вони помоляться над хворим, помазавши його єлеєм  в ім’я господнє, – і молитва віри зцілить хворого і  Господь підніме хворого на ноги і якщо хворий згрішив, то він буде прощений (Як 5:14-15).

Таким чином, змащення голови єлеєм – є символом Божої милості та його благословенням до нас. Господь милостивий до нас в усі часи.

Для тих, хто вперше почав досліджувати Біблію, буде цікавим дізнатися, що Біблія почала писатися за 1600 років до Різдва Христа. Остання книга була написана Іоанном  Богословом в кінці першого сторіччя нашої ери. Спочатку, кожна книга – це був окремий свиток. Після, усі книги зібрали в єдину.

Помазанння Давида Самуїлом. Фреска лоджії Рафаєля палацу понтифика у Ватикані

Щодо «преисполненной чаши» (рос.). Нам відомий вислів «дім – повна чаша», який означає, що господар та його домочадці живуть в достатку і у них усе добре і їм нема нащо скаржитися. Вважаю, «преисполненная чаша» (рос.) відображає наше уповання на Господа та надію, що у нас все буде в достатку.

І остання строфа псалму: «Тільки добро і милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пребуватиму в домі Господньому довгі часи!» (Пс. 22:6) гадаю, що якщо цю строфу кожен буде сприймати буквально – великої помилки не станеться. Всі ми бажаємо, щоб усе наше життя нас супроводжували добро й милосердя і ми відчували і знали, що Господь нас любить,  що любов Господа до нас підтверджується кожного дня. Адже відчуття любові нас до інших та бажання відчувати  любов інших до нас закладена в людську душу з давніх-давен і хто як не Бог  ці відчуття в нас заклав, і що як не «генетична пам’ять» нашого життя в раю і прямого спілкування з Богом це є? Що стосується «дім Господній» –  про це поняття можна розмірковувати довго, присвятити йому окрему роботу, розглянути з декількох ракурсів. Гадаю, що тут висловлюється надія на можливість добре помолитися та перебувати в мирі з Богом.

Замість висновків

Тепер трохи відволочемося, відійдемо від серйозних роздумів і пригадаємо, що хтось з нас, час від часу, любить подивитися телевізор, а іноді полоскотати собі нерви переглядом якоїсь кінострічки жанру містичного трилеру або фільму жахів чи то історичної середньовікової драми, детективу (напр. серіал  компанії ВВС “Father Brown” (укр.. «Патер Браун») створеного за оповіданнями Гілберта Честортона) тощо; так чи інакше, ми помічали, як в продуктах кінематографії, що хтось із людських персонажів, перед тим як його з’їдять/вб’ють/стратять або в інші скрутні  для персонажа становища,– читав 22 псалом.

Постає питання, що ж собою являє наведений псалом?  Моя відповідь така – це індивідуальний лемент, молитва того, хто молиться до Бога про заступництво в часи скрути, часи загрози  і не тільки для нашого фізичного життя, але й для життя духовного. Цим співом ми просимо господа про Його заступництво, про те, щоб Він провів нас крізь небезпеку та уберіг  від всіляких негараздів, щоб він провів нас до вічного життя безпечним шляхом. Про це молимо не тільки ми, в сучасності, про це молив  Бога і цар Давид в давнину.

B.

Опубліковано в альманах “Ініціація” випуск №015 Квітень – Червень 2018